Замок Нойшванштайн (Schloss Neuschwanstein)

Schloss Neuschwanstein, Bayern
Замок Нойшванштайн (Schloss Neuschwanstein)

Замок Нойшванштайн (нім. Schloß Neuschwanstein) — романтичний замок баварського короля Людвіга II, розташований біля містечка Фюссен і замку Гоеншванґау (Schloss Hohenschwangau) в південно-західній Баварії недалеко від австрійського кордону. Це замок-казка, що зачаївся в лісових масивах Баварських Альп, справжній архітектурний шедевр, одне з найпопулярніших туристичних місць у південній Німеччині. Нойшванштайн став прототипом замку Сплячої красуні в Паризькому Діснейленді, джерелом натхнення до написання балету «Лебедине озеро» Петром Чайковським і втіленням безмежної любові Людвіґа II до музики Ріхарда Ваґнера для якого Людвіг побудував вищевказаний замок аби той міг би надалі творити свою музику.

просто зображення

Нойшванштайн у буквальному перекладі означає «новий лебединий камінь (або скеля). Лебединим мотивом пронизана вся архітектура споруди. Лебідь — це геральдичний символ старовинного роду графів Шванґау, наступником якого вважав себе батько Людвіґа II, Максиміліан II Баварський. Людвіґ — надмірний шанувальник Ріхарда Ваґнера, ототожнював себе з одним із персонажів його опер - лебединим лицарем Лоенґріном. Успадкувавши королівський трон, Людвіґ II втілив свою давню мрію — побудувати досконало красивий лебединий замок. У 1869 році розпочалося будівництво під керівництвом мюнхенського театрального художника Крістіана Янка. Проте через постійні примхи та екстравагантні смаки Людвіґа II цей процес просувався дуже повільно. Наприклад, лише над різьбою в спальні короля працювали 4,5 роки. Будівництво замку призупинено у 1886 році. В той час Людвіґа усунуто від влади і проголошено божевільним (наприклад, якось він обідав з духом Людовіґа XIV) через недбале ставлення до державних справ. Його перевезли в замок Берґ, де він згодом втопився в Штарнберзькому озері. Смерть трактували як самогубство. Ця загадкова подія породила безліч легенд навколо замку Нойшванштайн.

просто зображення

Замок будувався 17 років, але, на жаль, так і не був добудований. Третій поверх та лицарські приміщення — не завершені. Головна вежа замку з готичним собором — залишилися тільки в планах. До смерті Людвіґа II було закінчено 14 залів. Щодо внутрішнього інтер‘єру замку, то особливе місце тут займає тронний зал. Трону, насправді, тут немає — для нього лише зведено підвищення (в той час короля усунено від влади). На полотнах Вільгельма Гаусшільда, які розташовані над порожнім місцем, призначеним для трону, зображено шість королів, які зараховані до лику до святих. Ніша завершується зображеннями Христа, Марії та Іоанна. Праворуч і ліворуч, поруч із мармуровими сходами зображено 12 апостолів. Колони нижньої і верхньої частини тронного залу виготовлені зі штучного мармуру. Ще одна визначна пам'ятка — Грот — зразок буйної фантазії короля. Невелика, з першого погляду, кімната на третьому поверсі оформлена як казкова печера з невеликим водоспадом. Варто підкреслити реалістичність зображення підземелля. Грот було з'єднано з Залом співаків. Людвіґ II ідею Вартбурзьких залів, Святкового і Пісенного, втілив саме в залі співаків. Нойшванштайн збудований, так би мовити, навколо вищевказаного залу. Численні настінні полотна ілюструють мотиви легенди про Персіваля, яка надихнула Ваґнера до створення його сценічного твору. За часів правління короля, зал співаків не застосовувався в жодних цілях. Лише в 1933 році, в 50-ту річницю з дня смерті Ріхарда Ваґнера і аж до початку Другої світової війни, в замку проводилися святкові концерти. У 1969 році прийнято рішення про відновлення концертів. Варто зазначити, що в інтер'єрі замку головну роль відіграють ілюстрації до опер Ваґнера.

просто зображення

Під час Другої світової війни в Нойшванштайні зберігалося золото Рейхсбанку. Згідно із переказами, його втопили в сусідньому озері Алат. У замку також зберігалися вкрадені коштовності, картини, меблі, які належали до приватної колекції Гітлера.
Окрім того, прекрасна панорама замку відкривається з мосту Марієнбрюке (Marienbrücke).
Замок Нойшванштайн (Schloss Neuschwanstein) відчинений щодня (окрім Різдвяних свят та Нового року) з 9:00 до 18:00 влітку (з 19-го березня до 15-го жовтня) і з 10:00 до 16:00 взимку (з 16-го жовтня до 18-го березня).

Як добратися

З Мюнхена до Нойшванштайну найкраще дістатися поїздом. Найвигідніший квиток це — Баварський квиток (Baуern Ticket), який дійсний протягом усього дня та розрахований щонайбільше для п‘ яти осіб, включаючи в собі проїзд будь-яким публічним транспортом в межах Баварії. Найперше потрібно дістатися із мюнхенського вокзалу до містечка Фюссен. Звідти — автобусом до села Гоеншванґау ( це триває від 7-ми до 10-ти хвилин). Тут розташована парківка та центр продажу квитків (каса). Варто наголосити на тому, що квитки в замку не продаються. Їх можна купити лише у касі. Звідти до замку потрібно піднятися пішки (триває до 20-ти хвилин) або на кареті (послуга платна.)
Вартість квитка: 12 € — для дорослих; 11€ — пільгова ціна. Для дітей та підлітків до 18-ти років — вхід безкоштовний. Екскурсії по замку проводяться лише для екскурсійних груп німецькою, англійською, французькою, італійською, іспанською та російською мовами. Фотографувати інтер‘єр та носити з собою великі предмети (рюкзаки, коляски) заборонено. Для цього призначений гардероб.

Офіційний сайт замку: www.neuschwanstein.de

Автор тексту: Олена Скіп
Фото: Андрій Довганюк

Туристичні цілі

Kranzbach

Замок Кранцбах (Schloss Kranzbach)

Замок Кранцбах (Kranzbach) — єдина споруда шотландського типу не тільки в баварських Альпах, але й в Німеччині загалом. Поза очі ще з початку ХХ століття споруду величають не інакше, як «Англійський замок» — більше такого нема ніде. Зараз з’ясуємо, чому так.

schloss nymphenburg

Замок Німфенбурґ (Schloss Nymphenburg)

амок Німфенбурґ як найбільший палац Німеччини, зачаровує відвідувачів не лише розмірами, але й розкішшю, що дихає з кожного закутка палацу. Навіть крізь лихоліття Другої світової війни, грабунки і бомбування вдалося зберегти левову частку коштовностей та місцевих красот. Що скажеш, німці не були б німцями, якби не заопікувалися одним з найважливіших місць баварської столиці. Тут поневолі відчуваєш себе одним із засновників Віттельсбахів. Навіть повітря і вода пронизані шляхетністю. Але сприйняття замку буде неповним, аж доки ми не пірнемо в його вікову історію.