Танцювальний ансамбль «З перцем»

Highlights info row image Schönstraße 55 (5,03 km) Munich, Germany 81543
tanzgruppe-z-perzem

«…Кожен повинен для себе подумати, в який спосіб він може найкраще представити Україну іншим людям. Наш спосіб – показати наскільки  унікальна українська культура саме у танцях. Насправді, українські танці належать до тих найгарніших, найбільш жвавих та найколоритніших народних танців  не лише у Європі, але й у цілому світі. Тому, завдання нашого танцювального ансамблю – показати, наскільки чудова наша культура та країна, за яку варто боротися!»

Андрій Спєх,  художній керівник танцювального ансамблю «З перцем» ("Z perzem").

Вітаю Вас!
Вітаю!

Скажіть, будь ласка, звідки бере початок історія вашого танцювального ансамблю? Хто був ідейним натхненником і звідки це все почалося?

Почалося все ще без мене. Це було п’ять років тому, коли була створена група з п’яти  дівчат та одного хлопця. Тодішній  керівник був змушений повернутись до Польщі,  і так цей ансамбль залишився без лідера, а я два роки перед тим вернувся зі Штутґарту назад до Мюнхену і вони знали, що я дуже багато танцюю, займаюсь танцями з дитинства на професійному рівні, тому вони підійшли до мене й запитались чи я б не хотів очолити колектив. Я погодився, і ніколи не шкодував про це рішення!

Розкажіть, будь ласка, чому так назва: «З перцем!» ? Звідки така ідея?

(Сміється). Ми мали різні ідеї та думки. Багато колективів мають трохи стандартні назви: Черемшина, Калина… А ми собі придумали, що хочемо називатись по-особливому, не як всі інші, і так якось потрапили на цю назву «З перцем». Вона є дуже унікальна і цікава, і власне, висловлює те, що ми хочемо жваво та весело танцювати українські танці. Тому ми вирішили що ця назва буде найкращою.

z perzem

Розкажіть, будь ласка, хто навчив Вас любити саме танці? Чому, наприклад, не музика, не поезія, а власне, танці?

Це не тільки танці, це і музика. Бо музика й танці є дуже пов’язані між собою. Без музики танці ніколи неможливі. Я дуже люблю співати й грати на музичних інструментах, але колись я побачив, що маю найбільше здібностей до танців. Це так випадково почалося з маленького курсу бальних танців, і вже тоді я відчув, що це вже назавжди.

Але більшість танців, які Ви танцюєте – це народні танці, так? Гопак, аркан, коломийка?

Так, усі ці класичні танці ми виконуємо з нашим танцювальним ансамблем, але мій особистий танцювальний вишкіл був на зовсім іншому рівні, оскільки я брав участь у латиноамериканських змаганнях. Тобто моя професійна платформа, є трохи іншою.

Чи Ви маєте якийсь улюблений танок?

Всі.

Всі?

Я всі танці дуже люблю. Це залежить властиво, так як у випадку з піснями. Є певні дні, коли міняється настрій, хтось любить швидку музику, хтось повільну. Це також стосується мене – у деякі дні я люблю швидкі танці, а інколи приємніше є потанцювати повільніші. Це міняється з дня на день.

z perzem

Розкажіть, будь ласка, більше про учасників Вашого гурту. Яка їхня вікова категорія, як часто ви збираєтесь на репетиції, і що об’єднує тих людей?

Ми збираємось кожної середи у домівці, при Церкві (Храм Покрови Пресвятої Богородиці та Св. Андрія Первозванного — кафедральний собор Апостольського екзархату в Німеччині та Скандинавії УГКЦ у Мюнхені – прим. Автора) за що ми дуже вдячні отцям, оскільки можемо проводити там наші репетиції. Наш ансамбль – це дорослі люди: двоє хлопців та одинадцять дівчат. Кількість учасників від початку існування гурту вже зросла, але порівнюючи з танцювальними ансамблями, які існують в Україні – ця кількість дуже маленька, і нажаль, нам дуже бракує хлопців. Насправді, дуже важко знайти хлопців, які є спортивними, здібним та охочими до танцю, з дівчатами – це значно легше.

Чи кожен може стати учасником ансамблю, чи для цього потрібна попередня професійна підготовка?

Окремої танцювальної підготовки не потрібно, звичайно, певна здібність до танців є важливою, бо ми не маємо репетицій для початків, але готуємось конкретно до певного виступу. Отож, це означає, що для когось, хто ще ніколи не танцював раніше, це буде трохи складно. Але якщо у людини є хоча б невеликий досвід танців, тоді вона може без проблем до нас долучитись. Ми не є винятково професійний ансамбль.

z perzem

Я власне згадала про такий феномен танцювальних ансамблів у діаспорі.  Моя подруга, українка канадійського походження з Едмонтону, танцювала українські народні танці у великому ансамблі, що виступав професійно на найбільших сценах світу. Чим відрізняються, на Вашу думку, танцювальні ансамблі, які існують Україні та в діаспорі?

Тут одразу потрібно зрозуміти різницю. Наприклад у США чи Канаді є ансамблі, котрі мають дуже добрий професійний вишкіл, і вони у своїй майстерності знаходяться на одному рівні із українськими ансамблями. Звичайно, діаспорні колективи не є настільки професійними, як, наприклад, унікальний ансамбль Вірського, до якого належать найкращі танцюристи світу. Також залежить наскільки великою є українська громада у діаспорі – якщо є двісті бажаючих танцювати, то відповідно з них можна вибрати двадцять найкращих для ансамблю. Тут, у Мюнхені, ми не маємо багато охочих танцювати, і можливо, тому що нас є мало, воно не є так вражаюче, коли на сцені танцює, наприклад, тридцять осіб.

Так, звичайно, але я думаю, що важлива не кількість, а якість. Я бачила лише декілька ваших виступів і з впевненістю можу сказати, що, не зважаючи на те, що ви не є професійним ансамблем, ваші танці – вони барвисті, жваві й колоритні. Я переконана, що коли люди танцюють справді від душі, то це має набагато більше значення, ніж коли танцює величезний професійний ансамбль.

Треба також сказати, що це власне є народні танці. А вони не вимагають стовідсоткової досконалості, бо це має танцювати найперше народ, а не лише професійні танцюристи. Тому можна також сперечатись, чи справді такий ансамбль, як Вірського, виконує справжні народні танці, чи лише танцює досконало технічний український балет. Ми стараємося й хочемо виконувати наші танці якнайкраще, в тих умовах, які ми маємо і з тою кількістю учасників ансамблю, щоб глядач був задоволений.

z perzem

Я переконана, що крапля імпровізації в океані мистецтва завжди вітається. Й інколи, коли ти не цілком дотримуєшся чітко усіх правил, робиш це трохи по своєму, наприклад у танцях чи поезії, воно навіть краще виходить. Розкажіть, будь ласка, про географію Ваших виступів – гастролі й мандрівки.

З кожним роком ми налагоджуємо нові контакти, і нас запрошують більше й більше. Ми починали виступати на святах, які відбувались для української громади в Мюнхені в домівці при церкві, а зараз ми щороку виступаємо на Мюнхенському святі, що відбувається на Odeonsplatz, де беруть участь також різні міжнародні ансамблі, також на фестивалі Фронляйхнам (Fronleichnamsfest), що відбувається на Marienplatz. Цього року ми також вперше виступали у Франції, на святкуваннях у Стразбурзі, також ми були в Europa Park. Тому виступати стає щораз цікавіше. Нас починають запрошувати, бо, на жаль, немає багато українських ансамблів, які існують у Європі поза Україною. Знаю про один колектив у Великій Британії та маленький ансамбль у Нюрнберзі, який розпочав свою діяльність пів року тому.

Ансамбль має своїх меценатів, спонсорів, чи усі витрати на мандрівки й костюми ви покриваєте особисто?

Ми все оплачуємо самостійно і не маємо жодних спонсорів.

Поділіться, будь ласка, найближчими планами, які має ансамбль на майбутнє. На мій погляд, кожен проект має певну візію його реалізаторів чи учасників. Якими є три цілі ансамблю на майбутнє?

Хочу сказати, що моїх три особистих цілі, які я поставив для себе й для ансамблю, як тільки перебрав керівництво, були досягнуті цього року: отож, найперше я хотів, щоб ми виступали не лише у Німеччині, а й за її межами, також нам йшлося про автентичні українські народні строї для усіх танцюристів. Ми їздили цього року в Карпати, й нам пошили гуцульські однострої, отож ми тепер маємо два різних комплекти українського національного одягу. Ну і третя ціль, яка ще не до кінця реалізована – це хлопці, хлопці, хлопці… (сміється). Над цим треба буде точно попрацювати, ми шукаємо хлопців. Сподіваюсь, що виступів і в Німеччині і за кордоном буде більше.

z perzem

Де про Вас можна дізнатись більше і як можна з Вами контактувати?

Ми маємо власну сторінку на Facebook, де завжди пишемо про найближчі виступи, які відбудуться. Також працюємо над розробкою власного веб-сайту. Власне для кращого наповнення сайту ми хочемо зняти короткий промо-ролик про ансамбль, щоб кожен охочий міг подивитись. Також можна знайти відео з нами на YouTube. Багато контактів також творяться усно. Ми маємо велику підтримку від українського консульства тут, у Мюнхені – частково фінансово, частково із налагодженням контактів та партнерської співпраці з іншими.

Ансамбль існує п’ять років, Ви вже встигли багато зробити і продовжуєте стрімко розвиватись. А стосовно хлопців, то я сподіваюсь, що до ансамблю доєднаються нові учасники, й тоді можна буде робити інші постановки танців за умови більшої кількості хлопців.

Так, це правда. Зараз я намагаюсь підбирати такі хореографічні постановки, де мало хлопців можуть танцювати з багатьма дівчатами.

Танці – в першу чергу це мистецтво, бо не кожен до цього є здібний, не кожен відчуває цю музику і ритм. Мистецтво потребують натхнення, аби творити щось нове. Звідки Ви  й інші учасники ансамблю черпаєте натхнення, що для Вас мистецтво?

Натхнення приходить у той момент, коли починає грати музика. Відчуваєш, що починає творитися щось нове, і тоді сила з’являється сама по собі. Думаю також, що відчуття мистецтва має бути частково вродженим, бо не завжди цього можна лише навчитись – це треба любити і відчувати. Так як Ви вже говорили, ансамбль існує вже п’ять років, і деякі танцюристи танцюють у ньому від першого дня й до сьогодні, тому учасники дуже зрослись разом як один колектив, і натхнення тоді твориться між нами, коли йдемо на виступи, маємо таку піднесену колективну атмосферу. Це відчуття виникає також тоді, коли ми всі танцюємо разом як одна спільнота, а не просто кожен танцює собі окремо, випадково опинившись на сцені з іншими людьми.

z perzem

Ваш ансамбль робить великий внесок у поширенні української культури тут, у Баварії. Як, на Вашу думку, можна найкраще поширювати нашу культуру, не лише у Німеччині, а на загал у будь-якій діаспорі? Як нам, українцям, виїхавши за кордон, не втратити власну ідентичність?

Очевидно в діаспорі є дуже потрібно звертати увагу на політичну ситуацію, але це не повинна бути єдина річ. Бо політика – це не є все, і тому кожен повинен для себе подумати, в який спосіб він може якнайбільш позитивно представити Україну іншим людям. Наш спосіб – показати наскільки гарна та унікальна українська культура  саме у танцях.

Насправді, українські танці належать до тих найгарніших, найбільш жвавих та колоритних народних танців не лише у Європі, але й у цілому світі. Тому, завдання нашого ансамблю – показати, наскільки чудова наша культура та країна, за яку варто боротися!

Наприкінці, щоб Ви побажали нашим читачам?

Моє найбільше побажання усім, хто буде читати це інтерв'ю, ввімкніть собі гарну українську музику, думаю це буде дуже доречно, загляньте на нашу сторінку на Facebook і подивіться коли буде наступний виступ, обов’язково завітайте – ми будемо дуже раді Вас бачити!

Дуже дякую за розмову! Бажаю Вашому ансамблю натхнення, і нехай ці танці, в які ви всі вкладаєте частинку душі, додають Вам ще більше сили й наснаги для підкорення нових вершин!

Навзаєм дуже дякую! 

Офіційна сторінка на ФБ:  https://www.facebook.com/%D0%97-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%BC-1701521726739686/?fref=ts

Відео-лінк з Октоберфесту:  https://www.youtube.com/watch?v=kFey4-e9hOw&feature=youtu.be

Відповідав на запитання: Андрій Спєх, художній керівник танцювального ансамблю «З перцем» .

Розмовляла: Іванка Захаревич.

Фотографії взяті з офіційної сторінки танцювального ансамблю «З перцем» на Фейсбуці.